Аневризми периферичних артерій бувають нетравматичними та травматичними, найчастішими причинами нетравматичних аневризм є атеросклероз та сифіліс.

Походження: травматичні аневризми, які називають також несправжніми, утворюються після вогнепальних і колотих поранень, рідше - внаслідок тупої травми. Їх розвиток можливий при вузькому рановому каналі, невеликій зоні ураження м'яких тканин, прикритті ранового отвору шкірою або м'якими тканинами. У цих умовах кров, що виливається зі стінки пошкодженої судини, накопичується в навколишніх тканинах, розшаровуючи їх, і виникає периартеріальна пульсуюча гематома. Згустки, що утворюються в ній, відтісняються струменем артеріальної крові до периферії, спресовуються і згодом організуються, в результаті чого утворюється сполучнотканинна капсула. Пульсуюча гематома таким чином перетворюється на несправжню аневризму. 

Патологічна анатомія: розрізняють три основні типи травматичних аневризм: артеріальні, артеріовенозні та комбіновані.

Артеріальна аневризма має аневризматичний мішок, сполучений з просвітом артерії. Артеріовенозна аневризма є наслідком одночасного пошкодження артерії та вени, що призводить до утворення або артеріовенозної нориці, або проміжної аневризми. При комбінованих аневризмах спостерігають поєднання зазначених видів аневризм.

Патогенез: артеріовенозні та комбіновані аневризми викликають тяжкі гемодинамічні розлади, для яких характерні порушення як периферичного кровообігу, так і центральної гемодинаміки. Патологічний скидання артеріальної крові у венозну систему веде, з одного боку, до утруднення відтоку венозної крові з ураженої кінцівки, з другого - призводить до збільшення обсягу крові, що надходить правого серцю. Внаслідок венозного стазу розширюються поверхневі вени, виникає набряк та з'являються трофічні зміни дистальних відділів кінцівок. Через підвищений приплив крові серцю доводиться виконувати значно більше навантаження, ніж у нормі.

Клініка та діагностика: при огляді на місці артеріальної аневризми видно припухлість, нерідко пульсуюча. При пальпації вона, як правило, щільноеластичної консистенції, чітко обмежена, округлої або овальної форми, пульсує синхронно зі скороченнями серця до периферії від аневризми часто знижено.

Ускладнення аневризми: розрив аневризматичного мішка з профузною, загрозливою для життя кровотечею, тромбоемболії тромботичними масами, що містяться в аневризмі. При травматичній аневризмі можливий спалах інфекції та розвиток флегмони м'яких тканин, що оточують аневризматичний мішок ("нагноєння аневризми"). У ряду хворих при аневризмах виникають тяжкі трофічні розлади та серцеві порушення, що позбавляють їх працездатності.

Діагноз: не представляє труднощів, коли є пульсуюча припухлість і судинний шум. Для уточнення справжніх розмірів та форми аневризми, локалізації, стану проксимального та дистального артеріального русла, ступеня розвитку колатерального кровообігу необхідне ультразвукове дослідження або артеріографія.

Лікування: хірургічне.

Найбільш оптимальним методом лікування аневризми є резекція аневризматичного мішка із заміщенням віддаленої ділянки артерії сегментом великої підшкірної вени або синтетичним протезом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 – трамбована аневризма стегнової артерії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2 – тромб в просвіті аневризми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3 – аневризма видалена, дефект артерії замінений синтетичним протезом.